В історії Обухова часів Другої Світової є 2 приклади того, що цілком відповідає позиції «Never again» («Ніколи знову»).

Йдеться про зовсім інший штиб людей, тих, кого зараз прийнято називати Праведниками народів світу

Перше, це масові розстріли в урочищі Розкопана між Обуховом і Трипіллям 1 липня 1943 року. Тоді і там загинуло біля 700 чоловік.

Друге, масовий розстріл в урочищі Забара між Обуховом і Першим Травнем в серпні 1942 250 місцевих ромів. До слова, наскільки мені відомо, точне місце цієї масової страти до цих пір не ідентифіковане.

Сьогоднішній нарис не так історія, як черговий штрих в картині під назвою «Забуті імена обухівських богів». Йдеться про тих, хто на відміну від обухівських селян кінця 19-го — початку 20 століття не громив приміщення своїх сусідів-євреїв і не мародерствував/обкладав їх контрибуцією за часів отамана Зеленого.

Йдеться…


Остання за вихідні експедиція дослідницької групи “Обухів — сонячний Мідгард “ супроводжувалася сильним вітром і такими самими емоціями.

Городище Новгород-Святополчого

За час, котрий було проведено в дорозі відбулася візуальна обсервація і обговорення:

  1. ГОРОДИЩА СВЯТОПОЛЧОГО (справжнього, а не того, що показують туристам) — залишків літописного міста, заснованого Святополком Ізяславичем в 1096 році на Витачівському пагорбі між однойменним селом і Стайками.
  2. ГОРИ КРАСУХА — можливо, найвищої точки правобережної Київщини, котру деякі самопальні фантасти важають “курганом”. В кожному разі академік Рибаков вважав її місцем можливого проведення у минулому тогочасних святкових ігор;
  3. 3. ГОРОДИЩА ХАЛЕПА — теж літописного, оборонний рів котрого сьогодні закидано за звичкою українських агро-ельфів пластиковими залишками їх високодуховних практик;
  4. ОЗЕРА РІЦА з його бобриними (чи лисячими) норами. Ще були свідки трипільських…

Сьогодні, в переддень Великодня наша пошуково-дослідницька група, учасники історично-краєзнавчого чату “Обухів — сонячний Мідгард “ (саме так, зі смайлом) здійснили другий вояж південними околицями історичної Обухівщизни.

Ревина гора

До неї, як відомо, входили і входять Германівка, Перегонівка, Семенівка, Василів тощо.

Святі джерела і розорані кургани; живописні гори і місця, де за переказами були панські обійстя, древні некрополі і водяні млини, атмосферні урочища і корчми 19 ст, фантастичні озерця і бажання повернутися-уточнити-дослідити — сьогоднішній улов + пару десятків історій про вищезгадані локуси від місцевих інфлюенсерів/амбасадорів.

Вони різні і по-своєму унікальні: від джерел, які ніби-то лікують до Буртової могили або курганів Близнюків — по-своєму легендарних, але вже практично знищених артефактів енеолітичного минулого.

Справжня “родзинка”- залишки польського (“латинського”) кладовища в с. Василів і, можливо, єдина майже уціліла могильна плита з неї…


За моїми скромними підрахунками існує не більше 10 більш чи менш розлогих історичних згадок-описів Обухова. Звичайно, тут можна помилятися.

Так, нещодавно я знайшов згадки про проїзд тоді ще не зараженим вірусом антисемітизму Обуховом у відомого єврейського діяча часів Директорії АРНОЛЬДА МАРГОЛІНА.

Є вони у ІВАНА ГОНЧАРА — про “обухівський вітряк без одного крила” і фетиш сучасних обухівських хлопоманів — обухівський рушник (“дубовий лист і пасльон” як наріжні мотиви, за Гончаром). Ймовірно, десь можуть бути інші, зараз необліковані.

Одне з них (точніше їх три) це “НОВИЦЬКА М. ЩОДЕННИК, ЗВІТ ПОДОРОЖІ В ОБУХІВ ТА ЙОГО ОКОЛИЦІ 14 ЛИПНЯ — 1 СЕРПНЯ 1925 РОКУ”, котрий я вже бачу на горизонті своїх сподівань і згодом на робочому столі перед собою.

Ця, в чомусь…


Одна зі старих назв м. Українки — Злодіївка. І дійсно, на карті, орієнтовно 1881 село фігурує саме під цією назвою. Втім, мене завжди цікавила його етимологія.

Одна зі старих назв м. Українки — Злодіївка.

Класична версія відсилає до нас праці І. Фундуклея, згідно з котрим вона має певний зв’язок з урочищем Філіповщина (Філонівщина), в котрому ніби-то була печера, а в ній жили розбійники (“злодії”).

Печеру цю, згідно з ним, відкрили в 1845 і вже тоді вона була закинута.

ГІПОТЕЗИ:

  1. Певний час я був майже переконаний у церковному походженні назви урочища; у тому, що так звані “розбійники” це гайдамаки або контрабандисти, котрих на тодішньому кордоні між Росією і Польщею (проходив зверху плато вздовж дороги на Трипілля) було більше ніж досить; а “печера” — схрони, котрих і зараз у вигляді погребів трохи лишилося у глиняному останці біля…

Територія, на котрій знаходиться багатошарова археологічна пам’ятка Обухів II не просто “плавильний котел” ранньослов’янського етногенезу; ельдорадо радянської археології і мекка сучасних шукачів старожитностей.

Дубів лишилося два і ті, здається мертві.

Крім іншого, це складна система на перший погляд магістральних лінійних локусів, котрі, втім, як виявилося, місцями подібні до матрьошки.

Козарів Шпиль — Остапова Долина — Княжі сади — Вовча балка лише позірно є назвами локацій з карти Обухова 1837 року.

Козарів шпиль, до прикладу, містить у своєму складі архаїчну семантику (“козар” — козопас); залишки городища зарубинецької культури (і, можливо капища як на Дівич-горі) початку l тисячоліття н.е; урочище (або “гору в горі”) Три дуби і переказ про його таємницю.

Дубів лишилося два і ті, здається мертві. Значно живіші перекази в середовищі народних археологів, згідно з котрими під одним з них…


Кілька років тому, коли я почав працювати з брендом гори Педина бачення кінцевого результату було розмите.

Можливо тому, що вона виявилася не зовсім тим, що очікував я сам. Ні тобі якоїсь серйозної археології, ні пронизливих містичних історій.

По суті, крім недолугого Хреста на вершині незритого будьдозерами цегзаводу останця не було нічого.

Все змінили карантин і ще якісь, неочевидні для стороннього спостерігача, фактори.

Їх результати:

  1. Назва гори розповсюдилася на південну частину плато, котре відділене від неї яром і ще донедавна було окремою горою;
  2. Гора і частина плато набули статусу ботанічного заказника. Не бог-зна шо, але початок покладено.
  3. Кількість тих, хто узнав про її існування і відвідав за останні кілька місяців більша, ніж за роки до цього.

Відтак, станом на сьогодні можна констатувати, що Гора не стала брендом Обухова, але зробила кілька кроків назустріч цьому статусу.

Автор: Чайковський Мирослав, батьківське джерелоХроніки Обухова.


Це тільки теоретично до лісу можна потрапити крізь решето узлісся. Можливо тому, що останнє буває різним, в тому числі щільно зашитим живоплотом із суміші дубів, глевак, кропиви і бур’янів.

Відтак, потрапити з освітленого зеркала обжатого поля до густих сутінок листяного лісу можна лише через “портали” — невидимі для більшості проходи у фронтирі узлісся, червоточини місцевого лісостепового космосу.

Один з них знаходиться між історичними урочищами Дорошенківщина і Тишківщина, цими “хвостом” і “лапою” Обухівського дракона.

Вказівник шляху — ДУБ-ЧОРНОМОР на краю балки напроти г. Кукса. Дорога — заросла романтикою і помережена жуками-гнойовиками, грунтовка. Двері, котрі відкриває портал ведуть у двох протилежних напрямках.

Перший до оточеної дубовим гаєм галявини на вершині пагорбу, котру дехто вважає “земляною пірамідою”.

ДІМ ПЕРУНА — закутий у дубову рукавицю, обточений ерозією з трьох боків, дійсно схожий на…


У дуже вузьких обухівських колах це місце називається “Капищем”. Дехто вважає, що саме тут стояв кумир Перуна.

Саме місце знаходиться в стороні від дороги, котра колись могла бути древнім узвозом. З іншого боку закинуте обійстя відлетівшого до Вирію пасічника, приклеєне ніби пташине гніздо над яром.

Зараз “Капище” — це закинутий город, по периметру котрого розташовані столітні дуби. Місце розташування локації — гора Кукса, можливий останець середньовічного Поперечного валу.

З обох боків капище оточене яром, відтак, це найбільший прямовисний і досить харАктерний мис на північ від історичного урочища Дорошенківщина, зараз вул. Гайдамацька.
“Капище” продається. Атмосферне і камерне воно зручне для проведення дрібних Ігор Сили, інших продуманих геомантичних практик.

Його центр сумує без ідола, а земля довкола нього —…


Він був типовим соціалістом своєї доби, але його толерують сучасні праві.

На його червоні прапори з підозрою дивилися отамани Холодного яру, але сьогоднішні адепти не роблять між ними різниці.

Він не міг скласти собі ціну і встиг повоювати проти всіх. Проти декого навіть кілька разів.

Його повстання проти Директорії стали однією з причин поразки УНР і чергової спроби створити свою державу.

Він не знищував євреїв, але вони покинули свої штетли в часи його контролю над південною частиною Київського плато.

Він може бути символом недалекоглядності і колаборації, натомість вважається героєм визвольних змагань.

Сучасний націоналістичний культ отамана Зеленого — дещо шизофренічне бажання видавати бажане за дійсне. …

Шабат і шабаш

Вся нечисть обухівської ночі в одному купе (by https://obukhiv.info/)

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store